Роман про хлопця із Сум, який дорослішає між Майданом, мрією про Нью-Йорк, першою любов’ю та страхом бути собою.

Іван — підліток із Сум, який виростав із вірою в Революцію Гідності, у зміни, у країну, що зможе стати домом для мрійників. Але роки минають, а обіцяне майбутнє — все далі. Не тому, що його не хочуть дати, а тому, що сама країна досі в пошуках себе. Його шлях — не втеча, а спроба зберегти себе в реальності, яка змушує сумніватися навіть у власному патріотизмі.

Перша частина трилогії, що може стати голосом цілого покоління, яке дорослішає і шукає свою ідентичність разом із країною.

Обкладинка роману «Забратися на статую Свободи»

Гостра, жива, емоційна проза про дорослішання, ідентичність та свободу

Іван — хлопець, який виростав між дворами, де всі грали в футбол — і хлопці, і дівчата, бо інших розваг просто не було. Комп’ютерні ігри, сварки вдома через "де взяти гроші", одяг з секонда та "все смачне лише на свята"... Зависання у "Соніку" на старенькому компі, який грів кімнату не гірше за батареї. Його дитинство — це запах весни у багатоповерхівці, де телевізор іще показував DVD, а не YouTube.

Але все це — наївна епоха, яка відходить разом із його вірою в дорослих, у систему, в майбутнє. Тепер він бачить більше, ніж хотів би: соціальна нерівність, подвійні стандарти, ностальгія старших за радянськими "часами" — і глуха тиша, коли йдеться про майбутнє для нього самого. Його світ — це світ покоління українців з дитинством у 2000х, що стикається з тінями радянського минулого, химерними мріями про Захід і болючими пошуками себе.

Формат: 9x6 дюймів. Паперова книга у м'якій і твердій обкладинці

Кількість сторінок: 250

Видавництво: BL Publish

Ключові теми

Дорослішання у країні, яка ще сама себе шукає/не подорослішала сама
Українська ідентичність між СРСР і Заходом
ЛГБТК+ толерантність і психологічний досвід у пострадянському просторі
Соціальна нерівність, освіта, еміграція
Наївність і її втрата як частина формування особистості

Про автора

Фото автора Владислава Шаповала
Фото автора Владислава Шаповала
Фото автора Владислава Шаповала

Владислав Шаповал – викладач англійської мови та PhD студент (аспірант) в Університеті Альмерії (Іспанія), який досліджує автобіографічні твори, написані квір-мігрантами в США.
Родом з міста Суми, тому читач зможе з легкістю поринути у вайб міста та “відвідати” видатні місцевості під час прочитання. У вільний час захоплюється подорожами, читанням книг та письмом. Його кіт Бако – це головна муза, яка допомагає йому в написанні його творів.

Автор цієї книги добре знає, як звучить суржик на подвір’ї хрущовок, як щемить у грудях від першої втрати і як ламається ідентичність між «Слава Україні» та «А ти куди поступаєш?».
Він пише не про вигадані проблеми — а про те, що щодня чіпляється за шкіру підлітків і молоді в Україні: відчуття несправедливості, страх бути собою, бажання вирватись і залишитись одночасно.
«Забратися на статую Свободи» — дебютний роман Владислава Шаповала і перша частина запланованої трилогії.

Цитати

« ...— Ну презідєнт! — прокоментував мій дід фотку, де я маленький сиджу й обираю серед ключів, Конституції, та грошей.
— І я тоді взяв Конституцію України?
— Да, Ваня! Наш будущій презідєнт! 
Та який я презідєнт! Від сьогодні — офіційно підліток, який лише хотів, щоб закінчився календар мая, аби не вчити математику. »

« Господи помилуй. То ж неправильно. Не правильно думати так.
Він же чоловік! Як він буде мене цілувати!
Треба мені з жінкою. Знову якась ірешенал сот.
Мені такі часто приходять, а я усе на хлопців дививлюсь, хоч мав – на дівчат. »

« Ех, якби я мав гроші, усі б були мої ... Тільки де ті гроші взяти?
Можливо, піти працювати влітку? Аби тільки мати не проти була. Вона така противниця всього: каже, щоб я сидів вдома й вчився на своє майбутнє. А я не хочу. Я хочу щось творити й ліпити. Хочу бути корисним. Вдома я не корисний. Друзям також. Тільки в школі я корисний. Хочу ще десь бути корисним. »

« — Ю енд ай кен бі мерід ін Спейн, — він мені показав на колечко на своєму пальці. Потім узяв мою руку й на беземяний палець насунув. 
— А-а-а, ай сі, — я йому видав із великими очима непорозуміння. Лише через кілька секунд до мене дійшло. 
— Ага. Мерід. Ві ар мерід, — він майже розсміявся. Раптом двері в клас відкрилися. Він назад те колечко й забрав швидко. Так я і дізнався, що в них навіть чоловіки можуть між собою одружуватися. »

Вiдгуки

Більше відгуків можна знайти на Goodreads.

Читай статтую про книгу на Цукрі.

Реалізм, що ріже, як бритва. Корупція, підставне ЗНО, небезпека повертатися додому темрявою...
Головний герой, який промовляє до твого внутрішнього "я".
Його розчарування, бунт, перше кохання і втрати — це історія багатьох.
Унікальний регіональний контекст.
Сумщина — простір, де боротьба за свободу — щоденна реальність. І де є пам'ятник цукру :)
Суржик, англійська транслітка, жива мова. Така, якою дихає підліткове середовище.

Придбай зараз і поринь у світ, де бути собою – найбільший виклик.

Історія про дорослішання, свободу, перше кохання і пошук себе — тепер у паперовому та електронному форматах.